Спеціалізована школа №200
імені Василя Стуса

Мітинг-реквієм "В граніті, в бронзі і в серцях"




Роки минають. Небагато,

На жаль, лишилося солдатів,

Що вибороли Перемогу

У другій Світовій війні.

То ж поки маємо ще змогу -

Розважим думи їх сумні.

 

Запевнимо, що пам’ятати

Їх подвиг будемо довічно,

І мир у світі зберігати

На честь загиблих героїчно!

І біля Вічного вогню

Ми покладем червоні квіти

І зробим так, щоб наші діти

Завжди вклонялися йому.

            8 травня 2014 року з метою виховування  в учнів поваги до героїчних подвигів співвітчизників, вшанування пам'яті тих, хто загинув у роки Великої Вітчизняної війни; ознайомлення з всією жорстокістю, з якою був нищений наш народ; формування патріотичного почуття гордості за старше покоління; сприяння пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни в спеціалізованій школі №200 пройшов мітинг-реквієм «В граніті, в бронзі і в серцях» до Дня Перемоги 9 травня.

            Ратний подвиг батьків, дідів і прадідів у тій війні ніколи не може бути забутим. Вже минуло цілих 69 років з тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною, ціною крові і сліз. Все далі відходять грізні і важкі дні, місяці, роки великої війни, але не згасає пам’ять про тих, хто віддав своє життя і захистив рідну землю від ворогів.

             Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни і згарища було перетворено714 міст, 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами. 1418 днів і ночей ішли воїни вогненними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Все витримали і перемогли. Все витримали і відбудували. Для дітей, для внуків, для нащадків.

            Не може бути межі для нашої вдячності перед сивими нині  жінками і чоловіками, які в буремні роки захистили рідну землю. Їх життя – приклад для підростаючого покоління, їх досвід – скарбниця для юні. До школи на мітинг завітали ветерани Великої вітчизняної війни, учасники бойових дій, син полку Філоненко Петро Олексійович та учасник партизанського руху Адаменко Олексій Іванович. Під час хвилини мовчання вони, напевне, згадували бойових побратимів, які залишились на болях битв і які пішли з життя в останні роки. І поділились своїми спогадами з учнями. А учні підготували для них пісні, які співали на фронті в землянках, біля вогнищ в партизанських загонах, які підтримували в бою.

            А потім випускники вирушили до меморіалу воїнам-визволителям міста Києва, щоб покласти до нього гірлянду пам’яті, щоб низько вклонитись всім, хто повстав на боротьбу за Батьківщину, щоб хвилиною мовчання вшанувати пам’ять героїв.

Роки минають.
Пам’ять не минає.
І ми не маєм
Права забувать

 



Создан 08 мая 2014



счетчик посещений
Яндекс.Метрика