Спеціалізована школа №200
імені Василя Стуса

«Педагогіка життєтворчості: акмеологічні орієнтири для загальноосвітнього навчального закладу»

педагогічна рада 30.12.2014



ПЕДАГОГІЧНА РАДА

«Педагогіка життєтворчості: акмеологічні орієнтири

для загальноосвітнього навчального закладу»

 

30.12.2014.

 

 

Мета: окреслити орієнтири реалізації акмеологічної моделі школи та концептуальних аспектів створення акмеологічного освітнього простору на основі рефлексивного  аналізу результативності виховної системи «Я – успішна особистість».

 

Завдання:

v систематизувати знання учасників щодо:

-         ролей, функцій та установок педагога у створенні і реалізації «Програми розвитку акмеологічної школи»;

-         шляхів удосконалення професійної компетентності педагогів;

v сформувати вміння (навички) щодо:

-         визначення акмеологічного потенціалу при плануванні та аналізі виховної діяльності класного колективу;

-         використання інтерактивних методів, акметехнологій при проведенні уроків та позакласних заходів;

-         визначення шляхів професійного розвитку ключових компетенцій;

v розвинути у педагогів установки до:

-         самопізнання, самовдосконалення, само мотивації постійного професійного розвитку;

-         креативності;

-         рефлексії власної діяльності щодо надання високої якості освіти та формування життєтворчого, життєво компетентного, соціально успішного учня;

-         внесення змін у виховну систему «Я – успішна особистість», у цільові життєтворчі програми, проекти, програму розвитку акмеологічної школи на основі нормативно-правових документів;

-         планування навчальної та виховної діяльності в контексті Програми розвитку акмеологічної школи.

 

 

ПОРЯДОК ДЕННИЙ

ПЕДАГОГІЧНОЇ РАДИ

«ПЕДАГОГІКА ЖИТТЄТВОРЧОСТІ:

АКМЕОЛОГІЧНІ ОРІЄНТИРИ ДЛЯ

 ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ»

 

 1. Рефлексія якості навчальної та виховної діяльності школи.

Алєксандрова Т.М.,

директор сш №200

 

2. Соціальна зрілість випускника школи через призму акмеологічної моделі.

Кондратець Д.Г.,

заступник директора з виховної роботи;

 

3. Акмеологічні технології саморозвитку учня у діяльності учителя і класного керівника.

Власенко О.Ю.,

учитель світової літератури;

 

Андрощук Т.В.,

 класовод 3-г класу;

 

Кіргетова Л.В.,

класний керівник 10-б класу;

 

 4. Психолого-педагогічний супровід успішного розвитку і саморозвитку особистості.

Главник О.Л.,

 практичний психолог школи

 

 

 

 

 

«Нове треба створювати в поті чола, а старе само продовжує існувати і твердо тримається на милицях звички»

О.Герцен

 

«Сьогодні, в час зміни принципів освіти – вижити може тільки навчальний заклад, який розвивається».

П.Щедровський

 

«Змінювати педагогічні орієнтири – це саме важче і саме необхідне, що приходиться робити сьогодні».

В.Караковський

 

«Якщо ви не захочете проводити зміни, я гарантую, що знайдеться хтось, хто зробить це за вас!»

Дж.Уелс

 

«Безумство – діяти по-старому і чекати нових результатів».

А.Ейнштейн

 

«Виживає не самий сильний і не самий розумний, а той, хто краще всіх відгукується на зміни».

Ч.Дарвін

«Якщо ми хочемо мати громадян, здатних конструктивно існувати в калейдоскопі мінливого світу, ми повинні звільнити наших дітей, дозволити їм стати самостійними учнями… Такий тип учня розвивається краще за все у фасилітативних відносинах із людьми, які сприяють зростанню»

К.Роджерс

 

 Виступ ЗДВР Кондратець Д.Г.

 

Соціальна зрілість випускника школи через призму акмеологічної моделі.

 

Традиційно із століття у століття, з року в рік виховання вважалося потужним фактором стабільності й одночасно – прогресивного розвитку суспільства і держави. Наразі ми знову повертаємося до того, від чого активно відхрещувалися наприкінці ХХ століття: наша школа має перестати бути виключно центром навчання.

Освітня політика України на сучасному етапі соціально-економічного розвитку має будуватись, виходячи з двох головних завдань: інтеграції України в світове співтовариство, що вимагає виховання людини нового типу мислення – конкурентоспроможної, глобалізаційної, інноваційної, життєздатної, та збереження національних інтересів не лише в економіці, політиці, але й у системі освіти. (слайд «Державне замовлення на особистість»).

Не секрет, що в сучасній школі – масовій чи інноваційній – питання компетентності, життєвої стратегії особистості, життєвого самовизначення, смислу життя, життєвого успіху здебільшого перебувають на периферії педагогічної діяльності.

Недооцінюється право дитини на вільне самовизначення і самореалізацію, не стала нормою й практика допомоги дитині у розв»язанні її індивідуальних життєвих проблем. Відсутня діагностична система вивчення життєвого світу дитини, рівня її розвитку й саморозвитку, духовного становлення, здійснення педагогічної корекції.

Традиційна школа недооцінює значення духовного життя людини, і дитина залишається сам-на-сам у творенні свого духовного світу.

Виховна система «Я –успішна особистість», робота над науково-методичною проблемою 2010/2014 років «Компетентнісний підхід – стратегічний орієнтир розвитку школи», експериментальна робота Всеукраїнського рівня «Формування життєтворчої особистості на засадах компетенцій здорового способу життя», присвоєння школі ім.»я поета-правоборця Василя Стуса є яскравим свідченням того, що спеціалізована школа №200 імені Василя Стуса – це школа , яка не готує дитину до життя, вона  і є особливим життям, в якому живе учень як зростаюча особистість, оволодіваючи ключовими компетенціями, без яких неможлива її інтеграція у динамічний і мінливий світ. Я можу з впевненістю сказати, що в школі створений виховний простір, який поєднує цінності, виховний процес, системність та результат, виконуючи при цьому не одну функцію: пізнавальну, діяльнісну, виховну, гуманістичну, культурологічну, розвивальну, перетворювальну, прогностичну, координаційну, профорієнтаційну, підготовку до трудової, громадсько-політичної діяльності, сімейного життя тощо. При цьому не можна не зважати на те, що ці всі функції пов»язані і діють як складний соціальний механізм, а учні в ньому виступають не як об»єкти виховної дії, а як рівноправні суб»єкти навчально-виховного процесу. Але зараз ми повинні працювати над створенням акмеологічного простору нашого закладу, щоб випускник був соціально зрілою і соціально успішною особистістю. Це перш за все повинен бути освітній високотехнологічний простір, який через психолого-педагогічний супровід, акметехнології, і програми розвитку школи та життєвої компетентності дасть учню високу якість освіти, а педагог-акмеолог через особистісний підхід розкриває ресурси особистості, розвине здібності, нахили, обдарування, стимулює розвиток творчості, зформує соціальний успіх. (акмемодель школи).                                                                                                                 

 Розвиток умінь, навичок і набуття соціально-морального досвіду, що є невід»ємним показником майстерності та професіоналізму, закладається в період становлення людини, найважливішим етапом якого є підлітковий вік. Дослідження вчених свідчать про те, що якщо в шкільні роки не сформована справжня активність у різних видах діяльності, то це дається взнаки на наступних вікових етапах: вона або згасає, або заміщується псевдо активністю (лицемірством, пристосуванням). Таким чином, включення шкільного періоду (що передує дорослості) у сферу акме є своєчасним і закономірним, оскільки підлітковий вік є:

v Найважливішою стадією становлення психологічної та громадянської зрілості;

v «передстартовим періодом» формування основ професіоналізму;

v Часом, коли особистість уже здатна більш-менш активно засвоювати та відтворювати соціально-моральний досвід.

Із зрілістю пов»язаний рівень розвитку зростаючої людини. Вікові стадії розвитку практично співпадають зі стадіями навчання. Кожна така стадія-ступінь закінчується досягненням своєї вершини, певного виду зрілості як готовності до наступного витка розвитку. Наприклад, дошкільник досягає шкільної зрілості як готовності до навчання в школі; випускник початкової школи – навчальної зрілості як готовності до навчання в основній школі; випускник основної школи – особистісної зрілості як готовності до усвідомленого, відповідального вибору подальшого навчального маршруту та навчання у старшій школі; випускник середньої школи – соціальної зрілості як готовності до життєвого самовизначення. (аналіз моніторингу «Соціальна зрілість старшокласника»).

Акмеологія шкільної освіти виділяє зрілість як інтегральний показник, який відображає результати навчання, виховання і розвитку школяра. На кожному ступені навчання – свій вид зрілості: навчальна після початкової школи, особистісна – випускник базової, соціальна – випускник середньої школи.

Зважаючи на це, мета акмеологічної школи – цілісний і стійкий розвиток людини, зростаючої і дорослої, у творчій продуктивній діяльності. Бо учитель і учень у творчому співробітництві забезпечують успіх один одному у своїй самореалізації.

Із позицій ідей саморозвитку структурні компоненти представленої акмемоделі забезпечують саморозвиток суб»єктів педагогічного процесу (учителя і учня) засобами освітньої діяльності. Акмеологічність освітньої моделі школи полягає в тому, щоб створити умови, в яких виявляється потреба і готовність учня до саморозвитку, самоосвіти, самовиховання і самовдосконалення, становлення молодої людини в її неповторній індивідуальності, духовності, творчому потенціалі (слайд «Саморух»).

В освітній моделі школи засобом розвитку особистості є діяльність (пізнавальна, перетворювальна, комунікативна, ціннісно-орієнтаційна, художня). Діяльність нами визначається як активність, спрямована на досягнення особистісного чи громадського результату. Як відомо, немає діяльності там, де немає ланцюжка самостійно пройдених етапів: мета-мотив-дія-засіб-результат-оцінка. Якщо випадає хоча б один із компонентів, це явище не можна назвати діяльністю. Тому школа повинна стати школою дії, активним діяльнісним простором.

Високу ефективність освітнього простору повинен забезпечувати високий рівень професіоналізму і компетентності вчителя (слайд «професійна зрілість»), співпраця між учнем і вчителем. Така єдність базується на визнанні активності учасників освітнього процесу, а точніше – тих, хто вчиться, і тих, хто організовує освітній процес. Учитель перш за все повинен формувати в учнів прийоми інтелектуальної праці: слухати, записувати, конспектувати, систематизувати, аналізувати, прогнозувати, висловлювати судження, робити висновки тощо, розвивати пам»ять, абстрактне, логічне і критичне мислення. Тут доречні будуть слова основоположника гуманістичної психології Карла Роджерса «Якщо ми хочемо мати громадян, здатних конструктивно існувати в калейдоскопі мінливого світу, ми повинні звільнити наших дітей, дозволити їм стати самостійними учнями… Такий тип учня розвивається краще за все у фасилітативних відносинах із людьми, які сприяють зростанню».

Якими ж якостями має володіти вчитель, щоб його роль у сучасній системі, зорієнтованій на успішну педагогіку, була значущою і ефективною? Відзначимо, на наш погляд, найголовніші:

v Учитель повинен бути сам високодуховною особистістю, але для того, щоб позитивно впливати на духовний розвиток учня, духовний розвиток учителя має бути випереджальним (йдеться про духовну зрілість акмепедагога);

v Педагог повинен володіти такою якістю, як любов до учнів, адже любов є найвищим виявом духовності людини;

v Учитель має втілювати у своїй діяльності принципи гуманізму, що передбачають зацікавленість у долі учня, глибоку віру в нього, терпимість до дитячих недоліків, визнання права на помилку, на власну точку зору, відсутність у педагогічній практиці всіх форм насильства;

v Учитель має бути висококваліфікованим спеціалістом, який володіє не лише педагогічними знаннями, а й знаннями в галузі психології, філософії, логіки, етики, соціології, естетики тощо;

v Учитель повинен визнавати кожного учня як самоцінність.

Педагогічна акмеологія визначає наступне: траєкторію зростання як індивідуально обраного педагогом шляху досягнення професіоналізму та шляхи подолання професійного та емоційного вигорання.

Тому творча група зараз працює над розробкою програми розвитку акмеологічної школи , мета якої – надання максимальної допомоги школярам і педагогам у розкритті їх індивідуальних та творчих можливостей. Окремі модулі-напрямки:

v Удосконалення стилю керівництва;

v Досягнення професіональних вершин педагогами;

v Рух учнів до вершин: здоров'я, моральність, інтелект.

 

Науковцями виокремлені проблеми організації виховного процесу:


1.Зниження виховної та соціалізуючої функції освіти на фоні поширення ставлення до неї як «освітньої послуги». Вчитель витрачає левову частку на підготовку та проведення уроків, на виховання учнів, роботу з батьками часу практично не залишається.


2.Зосередженість на організаційних діях, застарілість підходів і технологій. Існує погляд на виховання як на процес подолання негативних тенденцій у розвитку особистост та засіб перевиховання, а не розвитку її позитивних властивостей і якостей. Ми відходимо від такої системи (як приклад, практично не проводимо засідань дисциплінарної комісії). За останні роки ми почали сприйняти учня не як до об»єкта виховної дії, а як до суб»єкта навчально-виховного процесу.


3.Несистемність, пасивність, вербальність виховання. Діти орієнтовані на пасивно-споживацькі та розважальні форми виховної діяльності. Якраз для нашої школи це не властиве. Діти самі проявляють активність в усіх сферах життєдіяльності.


4.Викривлення методик виховання: КТС без колективного планування та аналізу, УС без передачі учням сфери відповідальності та ресурсів для її освоєння. Через УС школи ми протягом багатьої років доводили і довели, що діти школи є рівноправними партнерами навчально-виховного процесу. Поступово міняється стиль спілкування учителів з учнями: менше авторитаризму, а більше діалогового спілкування.


5.Послаблення уваги до організації змістовного дозвілля школярів. Поки що вагомих результатів у нас немає. Тут відсутня система роботи школи з батьківською громадою.

 

 

 РІШЕННЯ

ПЕДАГОГІЧНОЇ РАДИ

«ПЕДАГОГІКА ЖИТТЄТВОРЧОСТІ:

АКМЕОЛОГІЧНІ ОРІЄНТИРИ ДЛЯ

 ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ»

 

  1. Розробити Програму розвитку акмеологічної школи.

Березень 2015 року,

Кондратець Д.Г.,

Дятел О.І.,

Маляренко Т.Л.

     2.  Провести експертизу Програми розвитку акмеологічної школи.

Червень 2015 року,

Кондратець Д.Г.

      3.  Розробити акмемодель випускника початкової, базової, середньої школи.

Березень 2015 року,

Кондратець Д.Г.,

Дятел О.І.,

Маляренко Т.Л.

      4.  Розробити модель акмепедагога школи.

Березень 2015 року,

Кондратець Д.Г.,

Дятел О.І.,

Маляренко Т.Л.

Гуреш Н.О.,

Голови ШМО.

      5.  Розробити модель акмеологічного освітнього простору школи.

Квітень 2015 року,

Кондратець Д.Г.,

Дятел О.І.,

Маляренко Т.Л.

    6.  На засіданнях шкільних методичних об’єднань вчителів-предметників та класних керівників спланувати роботу над науково-методичною проблемою  «Акмеологічні засади компететнтнісно спрямованого розвитку загальноосвітнього навчального закладу» на новий навчальний рік з урахуванням завдань Програми розвитку акмеологічної школи.

Квітень 2015 року,

Кондратець Д.Г.,

Дятел О.І.,

Маляренко Т.Л.,

Голови ШМО

 



Создан 30 дек 2014